Значення в інших словниках
-
кумець —
куме́ць іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
кумець —
див. кум
Словник синонімів Вусика
-
кумець —
-мця, ч. Пестл. до кум.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
кумець —
КУМЕ́ЦЬ, мця́, ч. Пестл. до кум¹. – Прийде кумець на обідець, а ложки не буде (Номис); – Пора їхать! пора! – каже гість, як проспівали і сльози обтерли. – Пождіть, кумцю! Ще хвилиночку, – просить паніматка (А.
Словник української мови у 20 томах
-
кумець —
КУМЕ́ЦЬ, мця́, ч. Пестл. до кум¹. — Прийде кумець на обідець, а ложки не буде (Номис, 1864, № 11899); — Пора їхать! пора! — каже гість, як проспівали і сльози обтерли. — Пождіть, кумцю! Ще хвилиночку, — просить паніматка (Свидн., Люборапькі, 1955, 41).
Словник української мови в 11 томах