куяга

Куя́га, -ги

м. = куя. Вх. Зн. 31. Кцьо! меж. Призывъ для козъ. Козар ганить кози покликом: ці! ці! завертає їх: крьо-не! а накликує на них: кцьо-кцьо! Шух. І. 211.

Значення в інших словниках

1. куяга — -и, ч., зах. Понура людина; старий буркотун.  Великий тлумачний словник сучасної мови