куяга куя́га -и, ч., зах. Понура людина; старий буркотун. Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках куяга — Куя́га, -ги м. = куя. Вх. Зн. 31. Кцьо! меж. Призывъ для козъ. Козар ганить кози покликом: ці! ці! завертає їх: крьо-не! а накликує на них: кцьо-кцьо! Шух. І. 211. Словник української мови Грінченка