куява

ку́ява

-и, ж.

1》 зах. Стара хижа.

2》 арх. Маловідома країна.

3》 заст. Крутий пагорб.

Значення в інших словниках

1. Куява — Куя́ва іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. куява — Куява, -ви ж. 1) Плохая старая хижина. Вх. Зн. 31. Отдаленное жилище. Желех. 2) Малоизвѣстная страна. Желех. 8) Крутой холмъ. Желех.  Словник української мови Грінченка