кіз

Кіз, кізу

м. Калъ животныхъ. Сердитий та недужий — кізові рівня. Ном. № 3349. посадити в кіз (в тепле нутро убитої скотини — дитину од сухот). Ном. № 8402. Стілько кізу лежить, що у віз не забереш. см. кізяк.

Значення в інших словниках

1. кіз — кіз іменник чоловічого роду кізяк діал.  Орфографічний словник української мови
2. кіз — КІЗ, у, ч., діал. Кізяк. Стілько кізу лежить, що у віз не забереш (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
3. кіз — КІЗ, у, ч., діал. Кізяк. Стілько кізу лежить, що у віз не забереш (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах