луп
Луп, -пу
м.
1) = дерун. Бодай вас луп облупив. Харьк.
2) Добыча военная. Величалися дейнеки будинковим лупом. К. Досв. 207.
---------------
Луп!
меж.
1) Хлопъ! мигъ! А сова із дупла очицями луп-луп! н. п.
2) Хвать! цап! Цуп та луп! — сховав у кишеню. Ном. № 11065.
Словник української мови Грінченка