лупати

Лупа́ти, -па́ю, -єш

гл. Колоть, ломать. Срібні копита кремінь лупають. Чуб. III. 293. Остався він у Криму, лупає сіль вагову. Рудч. Чп. Сам Бог хліб лупав, та й нам давав. Ном. № 12280.

---------------

Лупати, -паю, -єш, одн. в. лупнути, -ну, -неш

гл. Мигать, мигнуть. Зорі на дощ дмуться та лупають. Ном. № 567. лупати очима. Мигать, хлопать глазами. Лупа очима. МВ. (О. 1862. III. 55). Як дам тобі, — тілько очима лупнеш. Ном. № 3640. Лупнеш очима вгору, — над тобою, між темним гіллям... висять спілі груші. Греб. 402.

Значення в інших словниках

1. лупати — лу́пати дієслово недоконаного виду кліпати лупа́ти дієслово недоконаного виду колоти, відколювати  Орфографічний словник української мови
2. лупати — див. КЛІПАТИ. колупати, відколупувати, віддирати, відбивати, розбивати, ламати, розколювати, колоти.  Словник синонімів Караванського
3. лупати — див. дивитися; ламати; розбивати  Словник синонімів Вусика
4. лупати — I луп`ати-аю, -аєш, недок., перех. Відбивати частини від цілого; колупати (у 1 знач.). || Віддирати, відокремлювати верхній шар чого-небудь. || Розбиваючи, ламати що-небудь. || Бити, лупцювати. II л`упати-аю, -аєш, недок., фам. 1》 Те саме, що кліпати 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. лупати — ЛУ́ПАТИ, аю, аєш, недок., фам. 1. Те саме, що клі́пати 1. Спокійно й мовчки лежала дитина і все лупала та зиркала вгору оченятами, з котрих починала вже визирати іскра людської душі (І. Нечуй-Левицький); Він лупав обпаленими повіками, плямкав губами (Ю.  Словник української мови у 20 томах
6. лупати — лу́пати очи́ма на кого—що і без додатка. 1. Кліпаючи, мовчки дивитися, поглядати на кого-, що-небудь, не відповідати. А все не важиться він бабусю налаяти; лупа очима та кашляє, та ходить,— не знає, що вже йому й робити (Марко Вовчок); — А дівчата...  Фразеологічний словник української мови
7. лупати — КЛІ́ПАТИ (мимоволі швидко опускати й піднімати повіки, вії), МОРГА́ТИ, МИГА́ТИ, ЛУ́ПАТИ розм., ЗМИГА́ТИ розм., ЗМИ́ГУВАТИ розм., ЛИ́ПАТИ діал. — Док.: клі́пнути, моргну́ти, зморгну́ти, мигну́ти, лу́пнути, змигну́ти, ли́пнути.  Словник синонімів української мови
8. лупати — ЛУ́ПАТИ, аю, аєш, недок., фам. 1. Те саме, що клі́пати 1. — Га-а?.. — гакнув на всю хату Яків, підводячи голову і лупаючи своїми сонними віями (Мирний, І, 1954, 199); Сьомка лупав повіками і нічого не розумів (Смолич, II, 1958, 61). ◊ Лу́пати очи́ма див.  Словник української мови в 11 томах