лупати

ЛУ́ПАТИ, аю, аєш, недок., фам.

1. Те саме, що клі́пати 1.

— Га-а?.. — гакнув на всю хату Яків, підводячи голову і лупаючи своїми сонними віями (Мирний, І, 1954, 199);

Сьомка лупав повіками і нічого не розумів (Смолич, II, 1958, 61).

◊ Лу́пати очи́ма див. о́ко.

2. перен. Світити слабким, нерівним, миготливим світлом (про зірки тощо).

Зорі на дощ дмуться та лупають (Номис, 1864, № 567);

Невеличкі зірочки ледве-ледве лупали у тому блакитному мороці (Мирний, III, 1954, 150).

ЛУПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. Відбивати частини від цілого; колупати (у 1 знач.).

[Козаки:] Ой, лучче [краще] б ми, запорожці, Круту гору лупали, Ніж у тюрмі, у кайданах, Шість літ пропадали (Н.-Лев., II, 1956, 465);

"Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод Не спинить Вас!" (Фр., X, 1954, 48);

Гній злігся, змерзся, лупали [люди] ломами, плішнею, накидали на сани, возили (Горд., II, 1959, 319);

// Віддирати, відокремлювати верхній шар чого-небудь.

— Уже час у печі розпочинати, — сказала Христя, стоячи коло печі і лупаючи припічок (Мирний, І, 1954, 24);

//

Розбиваючи, ламати що-небудь. Вони розбивали комори, лупали скрині, палили акти на володіння грунтами й людьми (Панч, Гомон. Україна, 1954, 363).

Значення в інших словниках

1. лупати — лу́пати дієслово недоконаного виду кліпати лупа́ти дієслово недоконаного виду колоти, відколювати  Орфографічний словник української мови
2. лупати — див. КЛІПАТИ. колупати, відколупувати, віддирати, відбивати, розбивати, ламати, розколювати, колоти.  Словник синонімів Караванського
3. лупати — див. дивитися; ламати; розбивати  Словник синонімів Вусика
4. лупати — I луп`ати-аю, -аєш, недок., перех. Відбивати частини від цілого; колупати (у 1 знач.). || Віддирати, відокремлювати верхній шар чого-небудь. || Розбиваючи, ламати що-небудь. || Бити, лупцювати. II л`упати-аю, -аєш, недок., фам. 1》 Те саме, що кліпати 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. лупати — ЛУ́ПАТИ, аю, аєш, недок., фам. 1. Те саме, що клі́пати 1. Спокійно й мовчки лежала дитина і все лупала та зиркала вгору оченятами, з котрих починала вже визирати іскра людської душі (І. Нечуй-Левицький); Він лупав обпаленими повіками, плямкав губами (Ю.  Словник української мови у 20 томах
6. лупати — лу́пати очи́ма на кого—що і без додатка. 1. Кліпаючи, мовчки дивитися, поглядати на кого-, що-небудь, не відповідати. А все не важиться він бабусю налаяти; лупа очима та кашляє, та ходить,— не знає, що вже йому й робити (Марко Вовчок); — А дівчата...  Фразеологічний словник української мови
7. лупати — КЛІ́ПАТИ (мимоволі швидко опускати й піднімати повіки, вії), МОРГА́ТИ, МИГА́ТИ, ЛУ́ПАТИ розм., ЗМИГА́ТИ розм., ЗМИ́ГУВАТИ розм., ЛИ́ПАТИ діал. — Док.: клі́пнути, моргну́ти, зморгну́ти, мигну́ти, лу́пнути, змигну́ти, ли́пнути.  Словник синонімів української мови
8. лупати — Лупа́ти, -па́ю, -єш гл. Колоть, ломать. Срібні копита кремінь лупають. Чуб. III. 293. Остався він у Криму, лупає сіль вагову. Рудч. Чп. Сам Бог хліб лупав, та й нам давав. Ном. № 12280. --------------- Лупати, -паю, -єш, одн. в. лупнути, -ну, -неш гл.  Словник української мови Грінченка