лучити
Лучити, -чу, -чиш
гл.
1) Мѣтить, цѣлить, прицѣливаться. Лучив в ворону, а попав в корову. Ном. № 1784. Наберу я горстку, та й ногою тручу, сама добре знаю, що на біду лучу. Чуб. V. 3.
2) Соединять.
Словник української мови ГрінченкаЛучити, -чу, -чиш
гл.
1) Мѣтить, цѣлить, прицѣливаться. Лучив в ворону, а попав в корову. Ном. № 1784. Наберу я горстку, та й ногою тручу, сама добре знаю, що на біду лучу. Чуб. V. 3.
2) Соединять.
Словник української мови Грінченка