Значення в інших словниках
-
лучити —
лу́чити дієслово недоконаного і доконаного виду цілитися розм. лучи́ти дієслово недоконаного виду єднати діал.
Орфографічний словник української мови
-
лучити —
Лучити. Об’єднувати, поєднувати. Страшний хаос, який послідними часами запанував між нашою інтелігенциєю (особливо в Галичині), сей правдиво хоробливий розстрій наших народних сил...
Українська літературна мова на Буковині
-
лучити —
1) цілитися; влучати. 2) єднати, братати; з'єднувати, злучати, сполучати, р. получати.
Словник синонімів Караванського
-
лучити —
I луч`итилучу, лучиш, недок., перех., діал. Єднати. || З'єднувати. II л`учити-чу, -чиш, недок. і док., перех., і без додатка, розм. Цілитися в кого-, що-небудь. || Те саме, що влучати 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
лучити —
ЛУЧИ́ТИ, лучу́, лу́чиш, недок., кого, що, діал. Єднати. Вони були майже вповні контрасти один супроти одного, і ся сила контрасту лучила їх докупи (І.
Словник української мови у 20 томах
-
лучити —
лучи́ти об'єднувати, поєднувати (ст): Все є якісь справи, які нас лучать з іншими людьми (Авторка)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
лучити —
ВЛУ́ЧИТИ (УЛУ́ЧИТИ) (про людину — кидаючи щось або стріляючи, потрапляти в ціль; про стрілу, кулю і т. ін. — досягати цілі), ВЦІ́ЛИТИ (УЦІ́ЛИТИ), ПОЦІ́ЛИТИ, УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ), ПОТРА́ПИТИ, ПОПА́СТИ, ЛУ́ЧИТИ розм., ВГАТИ́ТИ (УГАТИ́ТИ) розм.
Словник синонімів української мови
-
лучити —
ЛУ́ЧИТИ, чу, чиш, недок. і док., перех. і без додатка, розм. Цілитися в кого-, що-небудь. Лучив корову, а попав ворону (Номис, 1864, № 1784); Почали шари вкидати У ящик, хто куди хотів.
Словник української мови в 11 томах
-
лучити —
Лучити, -чу, -чиш гл. 1) Мѣтить, цѣлить, прицѣливаться. Лучив в ворону, а попав в корову. Ном. № 1784. Наберу я горстку, та й ногою тручу, сама добре знаю, що на біду лучу. Чуб. V. 3. 2) Соединять.
Словник української мови Грінченка