любчик
Лю́бчик, -ка
м.
1) Милый, дорогой. Не їдь, братіку, не їдь, любчику! Чуб. V. 49.
2) = любисток. Вх. Лем. 433.
Словник української мови ГрінченкаЛю́бчик, -ка
м.
1) Милый, дорогой. Не їдь, братіку, не їдь, любчику! Чуб. V. 49.
2) = любисток. Вх. Лем. 433.
Словник української мови Грінченка