ліпник —
ліпни́к іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
ліпник —
-а, ч. 1》 Спеціаліст із ліпних робіт. 2》 зах. Пиріг.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ліпник —
ЛІПНИ́К, а́, ч. Спеціаліст з ліпних робіт. Замикає гурт ліпник з банячком розведеного гіпсу та якимись предметами на дошці-таці (з наук.-попул. літ.); В окремих випадках на місці мануфактурної марки на фаянсовому виробі може виявитися монограма живописця чи ліпника (із журн.).
Словник української мови у 20 томах
ліпник —
ЛІПНИ́К, а́, ч. Спеціаліст з ліпних робіт. Він досвідчений ліпник.
Словник української мови в 11 томах