макітра
Макітра, -ри
ж.
1) Родъ большой глубокой глиняной посуды съ круглымъ дномъ и значительно большимъ дна широкимъ отверстіемъ, употребляющейся для помѣщенія муки, тѣста, масла и пр. и для растиранія соли, пшена и пр. У гуцуловъ макітра болѣе напоминаетъ глубокую мису. Шух. І. 264.
2) Котловина.
3) Переносно: голова у человѣка. І злому Трої супостату макітру одділив од плеч. Котл. Ен. V. 49. ум. макітерка. Носить дід макітерку, баба сковороду. Грин. III. 314. ув. макітрище.
Словник української мови Грінченка