метелиця
Мете́лиця, -ці
ж.
1) Мятель. Бодай того коваля метелиця замела. н. п. Метелиця засипала як піском землю снігом. Левиц. І.
2) Родъ танца, также музыка и пѣсня къ этому танцу.
3) Болѣзнь: овечій вертежъ = мотилиця 1.
4) = мотилиця 2.
5) раст. Agrostis alba L. ЗОЗО. І. 110.
6) метелиці давати. Трепать за волосы. Мужик попав коваля за верхів'я і давай йому метелиці давати. Грин. І. 109.
Словник української мови Грінченка