Значення в інших словниках
-
митра —
Ми́тра: — головний убір вищого духівництва християнської церкви, який надівають під час богослужіння [47]
Словник з творів Івана Франка
-
митра —
ми́тра іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
митра —
Богослужбовий головний убір єпископа, архимандрита та нагороженого нею протоієрея, що має вигляд корони, оздобленої іконами
Словник церковно-обрядової термінології
-
митра —
-и, ж. Головний убір вищого духівництва християнської церкви, що його надівають під час богослужіння.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
митра —
МИ́ТРА, и, ж. Головний убір вищого духівництва християнської церкви, який надівають під час богослужіння. У два ряди виглядали лиця і в клобуках, і в митрах, і простоволосі (І.
Словник української мови у 20 томах
-
митра —
ми́тра (від грец. μίτρα – східний капелюх) 1. Оздоблений прикрасами головний убір, який вище православне й католицьке духівництво одягало під час богослужіння, а середнє одержувало як нагороду. 2. В давнину – назва різних головних уборів.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
митра —
Літургійний гол. убір вищого духовенства християнських Церков.
Універсальний словник-енциклопедія
-
митра —
МИ́ТРА, и, ж. Головний убір вищого духівництва християнської церкви, який надівають під час богослужіння. У два ряди виглядали лиця і в клобуках, і в митрах, і простоволосі (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах