могоричник

Могори́чник, -ка

м. Свидѣтель сдѣлки, получающій отъ обѣихъ договаривающихся сторонъ угощеніе и потомъ, въ случаѣ недоразумѣній, судья между ними.

Значення в інших словниках

1. могоричник — могори́чник іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. могоричник — див. хабарник  Словник синонімів Вусика
3. могоричник — -а, ч., розм. Той, хто любить пити могоричі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. могоричник — МОГОРИ́ЧНИК, а, ч., розм. Той, хто любить пити могоричі. Кажуть, що до Федора Михайловича заходили й інші могоричники (з газ.).  Словник української мови у 20 томах
5. могоричник — МОГОРИ́ЧНИК, а, ч., розм. Той, хто любить пити могоричі. Кажуть, що до Федора Михайловича заходили й інші могоричники (Веч. Київ, 13.1 1958, 2).  Словник української мови в 11 томах