молитовник

Молитовник, -ка

м. Молитвенникъ. Котл. Ен. III. 47. Зося... схилила голову над молитовником. Левиц. І. 1. 272.

Значення в інших словниках

1. молитовник — молито́вник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. молитовник — Молитвослов, збірка молитов; (з календарем святих) полустав.  Словник синонімів Караванського
3. Молитовник — І Молитвеник Книга, що містить тексти молитов, які використовують поза богослужінням, під час деяких богослужінь добового кола, під час та після здійснення таїнств, а також церковно-релігійні пісні, пасхалію, церковний календар...  Словник церковно-обрядової термінології
4. молитовник — -а, ч. Збірник молитов.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. молитовник — МОЛИТО́ВНИК, а, ч. Збірник молитов. В руках у неї [дівчини] були чотки й молитовник (І. Нечуй-Левицький); Новий піп тільки зрідка показувався людям .. Вечорами виходив з молитовником у руках (Я. Галан).  Словник української мови у 20 томах
6. молитовник — Молито́вник, -ка; -то́вники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. молитовник — МОЛИТО́ВНИК, а, ч. Збірник молитов. В руках у неї [дівчини] були чотки й молитовник (Н.-Лев., І, 1956, 348); Новий піп тільки зрідка показувався людям.. Вечорами виходив з молитовником у руках (Галан, Гори.., 1956, 21).  Словник української мови в 11 томах