молитовник
МОЛИТО́ВНИК, а, ч.
Збірник молитов.
В руках у неї [дівчини] були чотки й молитовник (І. Нечуй-Левицький);
Новий піп тільки зрідка показувався людям .. Вечорами виходив з молитовником у руках (Я. Галан).
Словник української мови (СУМ-20)