моргун Моргун, -на м. 1) Часто мигающій глазами, мигунъ, моргунъ. 2) Волокита. Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках Моргун — Моргу́н прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови моргун — {джиґун) див. ЗАЛИЦЯЛЬНИК. Словник синонімів Караванського моргун — див. каганець Словник синонімів Вусика моргун — -а, ч., розм. 1》 Той, хто часто моргає (у 1 знач.). 2》 Той, хто залицяється; залицяльник. Великий тлумачний словник сучасної мови моргун — МОРГУ́Н, а́, ч., розм. 1. Той, хто часто моргає (у 1 знач.). 2. Той, хто залицяється; залицяльник. Словник української мови у 20 томах моргун — ЗАЛИЦЯ́ЛЬНИК (чоловік, що залицяється до жінки, дівчини), КАВАЛЕ́Р, ПОКЛО́ННИК розм.; ЛОВЕЛА́С, ЗАЛЬО́ТНИК розм., ДЖИГУ́Н розм., ЗАКОХА́НЕЦЬ ірон., БАБІ́Й зневажл., БАБОЛЮ́Б зневажл., БА́БИЧ зневажл. рідше, СПІДНИ́ЧНИК зневажл., ВОЛОЦЮ́ГА зневажл. Словник синонімів української мови моргун — Моргу́н, -на́; -ни́, -ні́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.) моргун — МОРГУ́Н, а, ч., розм. 1. Той, хто часто моргає (у 1 знач.). 2. Той, хто залицяється; залицяльник. Словник української мови в 11 томах