моргун

моргу́н

-а, ч., розм.

1》 Той, хто часто моргає (у 1 знач.).

2》 Той, хто залицяється; залицяльник.

Значення в інших словниках

1. Моргун — Моргу́н прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
2. моргун — {джиґун) див. ЗАЛИЦЯЛЬНИК.  Словник синонімів Караванського
3. моргун — див. каганець  Словник синонімів Вусика
4. моргун — МОРГУ́Н, а́, ч., розм. 1. Той, хто часто моргає (у 1 знач.). 2. Той, хто залицяється; залицяльник.  Словник української мови у 20 томах
5. моргун — ЗАЛИЦЯ́ЛЬНИК (чоловік, що залицяється до жінки, дівчини), КАВАЛЕ́Р, ПОКЛО́ННИК розм.; ЛОВЕЛА́С, ЗАЛЬО́ТНИК розм., ДЖИГУ́Н розм., ЗАКОХА́НЕЦЬ ірон., БАБІ́Й зневажл., БАБОЛЮ́Б зневажл., БА́БИЧ зневажл. рідше, СПІДНИ́ЧНИК зневажл., ВОЛОЦЮ́ГА зневажл.  Словник синонімів української мови
6. моргун — Моргу́н, -на́; -ни́, -ні́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. моргун — МОРГУ́Н, а, ч., розм. 1. Той, хто часто моргає (у 1 знач.). 2. Той, хто залицяється; залицяльник.  Словник української мови в 11 томах
8. моргун — Моргун, -на м. 1) Часто мигающій глазами, мигунъ, моргунъ. 2) Волокита.  Словник української мови Грінченка