морок
Мо́рок, -ку
м.
1) Мракъ. Обгорнув (Оврама) морок великий. К. Густий морок скрізь по хатах, густіший в будинках, що нема душі живої в сестрах 2 українках. К. Досв. 40. Нехай його густий обійме морок. К. Іов.
2) Чортъ, нечистая сила. см. морока 2. Чуб. І. 196.
Словник української мови Грінченка