Словник української мови Грінченка

мотовило

Мотови́ло, -ла

с.

1) Снарядъ для наматыванія нитокъ съ веретена. Представляетъ изъ себя палку, развдвоенную въ видѣ вилокъ на одномъ концѣ, а другой, болѣе толстый, конецъ оканчивается перекладиной. Вас. 201. Чуб. VII. 410. Гол. Од. 36. Части: палка — держівно, раздвоеніе — вилиці з ріжками (ріжки. Конст. у.), перекладина — вилок (перехрестя. Констан. у.). Шух. І. 150. Накупив веретен, нема мотовила. Чуб.

2) Названіе вола, имѣющаго привычку мотать головою во время запряганія. КС. 1898. VII. 47. ум. мотови́льце, мотови́лечко.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. мотовило — мотови́ло іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
  2. мотовило — -а, с. 1》 Знаряддя, пристрій для змотування пряжі, шовку тощо. 2》 тех. Машина для змотування прокатного матеріалу (стрічок, дроту, бляхи тощо) в рулони. 3》 Частина жниварки або комбайна, що нахиляє до різального апарата стебла трави, злаків та укладає їх на транспортер.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мотовило — МОТОВИ́ЛО, а, с. 1. Знаряддя, пристосування для змотування пряжі, шовку тощо. Одного дня по обіді Мотря витягла з своєї скрині десять товстих починків, взяла мотовило й хотіла мотати (І.  Словник української мови у 20 томах
  4. МОТОВИЛО — • МОТОВИЛО (pp. та м. н. і см. невідомі) - укр. письменник-полеміст кінця 16 століття. Був прихильником аріанства (течія в християнстві, що заперечувала канонічне вчення церкви; на загарбаних Польщею укр. та білорус. землях відома як социніанство).  Українська літературна енциклопедія
  5. мотовило — міня́ти / поміня́ти (проміня́ти, ви́міняти і т. ін.) ши́ло на шва́йку (на ми́ло, на мотови́ло), жарт. Замість того, що було, одержувати майже таке саме, не краще або ще гірше; прогадувати, програвати. — Куди переводитесь? До іншої сільської школи?...  Фразеологічний словник української мови
  6. мотовило — МОТОВИ́ЛО (знаряддя для змотування пряжі), ТА́ЛЬКА діал., МОТОВИ́ЛЬНИК заст. Баба Зінька важко-важко зітхнула, мотаючи починок на мотовильник. Вона поклала мотовило, сіла й голову похилила (І. Нечуй-Левицький).  Словник синонімів української мови
  7. мотовило — МОТОВИ́ЛО, а, с. 1. Знаряддя, пристосування для змотування пряжі, шовку тощо. Одного дня по обіді Мотря витягла з своєї скрині десять товстих починків, взяла мотовило й хотіла мотати (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах