мужицтво
Мужицтво, -ва
1) Крестьянство. Він, ще оженившись, послухав жінки, од мужицтва одстав і збивався трошки на купецький лад. Кв. II. 196.
2) соб. Мужики. А найбільш преться того мужицтва. К. ЧР. 332.
3) Мужичество, грубыя привычки, замашки.
Словник української мови Грінченка