мужицький

Мужицький, -а, -е

1) Крестьянскій, мужичій. Бувало дають ляхам одежу мужицьку. Драг. В їх усе по панській, любе й миле, а в нас усе по мужицькому. МВ. І. 26.

2) Мужескій, мужній. Очищаєш ти, водо явленая, нарожденого од позору: надуманого, нагаданого, встрічного, водяного, вітряного, жіноцького, мужицького, парубоцького, дівоцького. Чуб. І. 132.

Значення в інших словниках

1. мужицький — мужи́цький прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. мужицький — -а, -е, заст., розм. Прикм. до мужик 1). || Власт. мужикові, мужикам. || Такий, як у мужика.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мужицький — МУЖИ́ЦЬКИЙ, а, е, заст., розм. Прикм. до мужи́к 1, 2. Ми заходились розкувать Своїм невольникам кайдани. Аж гульк! .. І знову потекла Мужицька кров! (Т. Шевченко); – А сам ти хто – мужицький син? Кріпацька чорна кістка, значить? (М. Бажан); // Власт.  Словник української мови у 20 томах
4. мужицький — Мужи́цький, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. мужицький — МУЖИ́ЦЬКИЙ, а, е, дорев., розм. Прикм. до мужи́к 1. Ми заходились розкувать Своїм невольникам кайдани. Аж гульк!.. І знову потекла Мужицька кров! (Шевч., II, 1953, 243); — А сам ти хто — мужицький син? Кріпацька чорна кістка, значить?...  Словник української мови в 11 томах