мужицький

мужи́цький

-а, -е, заст., розм.

Прикм. до мужик 1).

|| Власт. мужикові, мужикам.

|| Такий, як у мужика.

Значення в інших словниках

1. мужицький — мужи́цький прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. мужицький — МУЖИ́ЦЬКИЙ, а, е, заст., розм. Прикм. до мужи́к 1, 2. Ми заходились розкувать Своїм невольникам кайдани. Аж гульк! .. І знову потекла Мужицька кров! (Т. Шевченко); – А сам ти хто – мужицький син? Кріпацька чорна кістка, значить? (М. Бажан); // Власт.  Словник української мови у 20 томах
3. мужицький — Мужи́цький, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. мужицький — МУЖИ́ЦЬКИЙ, а, е, дорев., розм. Прикм. до мужи́к 1. Ми заходились розкувать Своїм невольникам кайдани. Аж гульк!.. І знову потекла Мужицька кров! (Шевч., II, 1953, 243); — А сам ти хто — мужицький син? Кріпацька чорна кістка, значить?...  Словник української мови в 11 томах
5. мужицький — Мужицький, -а, -е 1) Крестьянскій, мужичій. Бувало дають ляхам одежу мужицьку. Драг. В їх усе по панській, любе й миле, а в нас усе по мужицькому. МВ. І. 26. 2) Мужескій, мужній.  Словник української мови Грінченка