мужицький
МУЖИ́ЦЬКИЙ, а, е, заст., розм.
Прикм. до мужи́к 1, 2.
Ми заходились розкувать Своїм невольникам кайдани. Аж гульк! .. І знову потекла Мужицька кров! (Т. Шевченко);
– А сам ти хто – мужицький син? Кріпацька чорна кістка, значить? (М. Бажан);
// Власт. мужикові, мужикам; такий, як у мужика.
Мій батько, широка мужицька вдача, потайний алкоголік, що протрачує періодично грубі суми в картах (О. Кобилянська);
Та хіба після цього можна розмовляти з чоловіком, який далі свого носа нічого не бачить і не догадується, що таке мужицька хитрість? (М. Стельмах);
// Належний мужикові.
По лісі, нетоптаною стежкою, йшов чоловік у грубім, мужицькім сіряці (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)