муругий

Муругий, -а, -е

= моругий. Муругі або чорні свити. О. 1862. IX. 68. Ой ну, коте муругий! Мил. 42. Лежав у бур'яні бровко муругий. Котл. Ен. III. 38.

Значення в інших словниках

1. муругий — Муругий: — темно-сірий, з темними смугами [51,52]  Словник з творів Івана Франка
2. муругий — муру́гий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
3. муругий — див. сірий  Словник синонімів Вусика
4. муругий — -а, -е, розм. Темно-сірий із темними смугами; мурий (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. муругий — МУРУ́ГИЙ, а, е, розм. Темно-сірий із темними смугами; мурий (у 1 знач.). Лежав у бур'яні бровко муругий (І. Котляревський); Круторогі воли, помахуючи муругими головами, протюпали мимо корівника (Григорій Тютюнник).  Словник української мови у 20 томах
6. муругий — РЯБИ́Й (про масть тварин, оперення птахів — із плямами іншого кольору, відтінку), ПЕРІ́СТИЙ, ПЕРИ́СТИЙ, ПЛЯМИ́СТИЙ, СТРОКА́ТИЙ, ПІГА́НИСТИЙ діал., КРА́СИЙ діал.; МУ́РИЙ, МУРУ́ГИЙ розм. (темно-сірий із плямами); ПІСТРЯ́ВИЙ, ЗОЗУЛЯ́СТИЙ (про птахів).  Словник синонімів української мови
7. муругий — МУРУ́ГИЙ, а, е, розм. Темно-сірий із темними смугами; мурий (у 1 знач.). Лежав у бур’яні бровко муругий (Котл., І, 1952, 134); Круторогі воли, помахуючи муругими головами, протюпали мимо корівника (Тют., Вир, 1964, 113).  Словник української мови в 11 томах