муругий
МУРУ́ГИЙ, а, е, розм.
Темно-сірий із темними смугами; мурий (у 1 знач.).
Лежав у бур'яні бровко муругий (І. Котляревський);
Круторогі воли, помахуючи муругими головами, протюпали мимо корівника (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)