мутити
Мутити, мучу, -тиш
гл.
1) Мутить, возмущать.
2) Производить безпорядокъ. Мутив, як на селі москаль. Котл. Ен. І. 25. Доти лях мутив, доки не наївся. Ном. № 876.
Словник української мови ГрінченкаМутити, мучу, -тиш
гл.
1) Мутить, возмущать.
2) Производить безпорядокъ. Мутив, як на селі москаль. Котл. Ен. І. 25. Доти лях мутив, доки не наївся. Ном. № 876.
Словник української мови Грінченка