мутити
МУТИ́ТИ, мучу́, му́тиш, недок., перех., розм. Те саме, що каламу́тити.
Баране, не мути води вовкові! (Номис, 1864, № 1100);
[Годвінсон:] Лукавий чоловік. Мутив громаду (Л. Укр., III, 1952, 27);
Меткі на вигадки дівчата заводили пісень, що мутили душу Несторові (Горд., II, 1959, 76).
Словник української мови (СУМ-11)