мірний —
-а, -е. 1》 Який відбувається, здійснюється у певному ритмі; розмірений, ритмічний. 2》 спец. Яким вимірюють що-небудь, який є міркою. 3》 Який не виявляє себе повною мірою, на повну силу; стриманий, поміркований.
Великий тлумачний словник сучасної мови
мірний —
МІ́РНИЙ, а, е. 1. Який відбувається, здійснюється у певному ритмі; розмірений, ритмічний. – Я .. почула голосне, мірне дихання Алли Михайлівни, – вона спала, підклавши руку під щоку (Леся Українка); Тиша. Мірний стукіт дощових крапель. Ані душі (Ю.
Словник української мови у 20 томах
мірний —
ВИМІ́РЮВАЛЬНИЙ (признач. для вимірювання чого-небудь), ВИМІ́РНИЙ, МІРИ́ЛЬНИЙ, МІ́РНИЙ, МІ́РЯЛЬНИЙ, МІ́РЧИЙ. Найбільш простим вимірювальним інструментом є вимірювальна лінійка (з посібника); Семен Лодиженко з інструментом...
Словник синонімів української мови
мірний —
МІ́РНИЙ, а, е. 1. Який відбувається, здійснюється у певному ритмі; розмірений, ритмічний. — Я.. почула голосне, мірне дихання Алли Михайлівни, — вона спала, підклавши руку під щоку (Л. Укр., III, 1952, 618); Тиша. Мірний стукіт дощових крапель.
Словник української мови в 11 томах