містити
Місти́ти, -щу́, -сти́ш
гл. Мѣстить, помѣщать. Де він те все містив, — Бог його святий знає. О. 1862. І. 29.
Словник української мови ГрінченкаМісти́ти, -щу́, -сти́ш
гл. Мѣстить, помѣщать. Де він те все містив, — Бог його святий знає. О. 1862. І. 29.
Словник української мови Грінченка