містити
МІСТИ́ТИ, міщу́, мі́стиш, недок., що.
1. Мати в собі, у своєму складі.
Перша [книга] містить думи юнацькі, друга пісні битові [побутові].., а третя обрядові (І. Франко);
Насіння з високою абсолютною вагою містить більше поживних речовин і дає міцніші рослини (з наук. літ.);
Матриця станів середовища – свого роду характеристика його “генетичного коду”, що містить весь комплекс знань про нього (з наук. літ.).
2. діал. Розміщувати.
Де мені вас містити з дітворою .. Нехай лишень опісля подумаємо (Г. Квітка-Основ'яненко);
Будували кухні; комори, сараї, стайню. Не тільки треба панам десь жити, – треба десь челядь містити (Панас Мирний);
// Вміщати.
Вона не забула своєї келії, тісної та тихої, як домовина .. Малого віконця, яке містило в собі високі гори (М. Коцюбинський).
3. част. Публікувати, друкувати де-небудь.
Франко .. видає партійний орган “Народ”. Тут він містить багато блискучих публіцистичних і програмових статей (М. Коцюбинський);
Ми іноді містили її коротенькі замітки (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)