міцно
Міцно
нар.
1) Крѣпко, сильно. Він її пригорнув до серця міцно, поцілував. Кв. І. 65. Міцно нездужає. О. 1862. VI. 109.
2) Прочно.
Словник української мови ГрінченкаМіцно
нар.
1) Крѣпко, сильно. Він її пригорнув до серця міцно, поцілував. Кв. І. 65. Міцно нездужає. О. 1862. VI. 109.
2) Прочно.
Словник української мови Грінченка