міцно

МІ́ЦНО. Присл. до міцни́й.

Подвір’я в господі Савуляка. Будинок, критий міддю. Невисокі, але міцно збудовані тини (Собко, П’єси, 1958, 27);

Катерина міцно з’єднала свою долю з Антоновою долею (Чорн., Визвол. земля, 1959, 6);

— О, ще, хвалити бога, держусь міцно на ногах (Н.-Лев., III, 1956, 321);

У своїй норі міцно спав бурундук (Трубл., І, 1955, 80);

Міцно і щиро стискаю Вашу руку (Л. Укр., V, 1956, 394);

Хлопець поліз, дістав хліб, взяв солі з черепка, що стояв на віконці, міцно посолив (Григ., Вибр., 1959, ЗО);

Ну й димочки восени! Ну та й міцно ж пахнуть, кляті! (Мур., Осінні сурми, 1964, 13).

Значення в інших словниках

1. міцно — мі́цно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. міцно — Присл. до міцний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. міцно — МІ́ЦНО. Присл. до міцни́й. Подвір'я в господі Савуляка. Будинок, критий міддю. Невисокі, але міцно збудовані тини (В. Собко); Вони міцно замкнули двері у своїй хаті (М. Грушевський); Катерина міцно з'єднала свою долю з Антоновою долею (С.  Словник української мови у 20 томах
4. міцно — мі́цно зби́тий. Здоровий на вигляд; дебелий, кремезний. Міцно збитий русявий солдат стояв і бив об землю м’ячем (Валер’ян Поліщук); Він (парубок) мав рацію бажати зустрічі лицем до лиця: плечі широкі, важкі, шия жилава, сам кремезний, міцно збитий...  Фразеологічний словник української мови
5. міцно — ЩІ́ЛЬНО (сильно притиснувши, приєднавши один до одного або до чогось), МІ́ЦНО, ТІ́СНО, ТУ́ГО, ЦУ́ПКО. Тонка бомбакова сорочка щільно обіймала її молоде тіло (М. Коцюбинський); Губи він навмисно стулює міцно (О.  Словник синонімів української мови
6. міцно — Міцно нар. 1) Крѣпко, сильно. Він її пригорнув до серця міцно, поцілував. Кв. І. 65. Міцно нездужає. О. 1862. VI. 109. 2) Прочно.  Словник української мови Грінченка