міцнити
МІЦНИ́ТИ, ню́, ни́ш, недок., перех., рідко. Робити міцним; зміцнювати.
Цупкий щипучий мороз міцнив грязюку (Ле, Ю. Кудря, 1956, 253);
Вони згадали, як гнів загиблих товаришів міцнив їх відвагу (Довж., І, 1958, 352).
Словник української мови (СУМ-11)