міцно

ЩІ́ЛЬНО (сильно притиснувши, приєднавши один до одного або до чогось), МІ́ЦНО, ТІ́СНО, ТУ́ГО, ЦУ́ПКО. Тонка бомбакова сорочка щільно обіймала її молоде тіло (М. Коцюбинський); Губи він навмисно стулює міцно (О. Гончар); Під лісом вони знайшли копичку пахучої конюшини й сіли, тісно попритулявшись одне до одного (Григорій Тютюнник); Невеличка, зграбна, прудка, у светрі, що туго облягає груди, вона схожа на студентку (О. Гончар); Як цупко він вип'яв на плечі кобеняк! (Є. Гребінка).

Значення в інших словниках

1. міцно — мі́цно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. міцно — Присл. до міцний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. міцно — МІ́ЦНО. Присл. до міцни́й. Подвір'я в господі Савуляка. Будинок, критий міддю. Невисокі, але міцно збудовані тини (В. Собко); Вони міцно замкнули двері у своїй хаті (М. Грушевський); Катерина міцно з'єднала свою долю з Антоновою долею (С.  Словник української мови у 20 томах
4. міцно — мі́цно зби́тий. Здоровий на вигляд; дебелий, кремезний. Міцно збитий русявий солдат стояв і бив об землю м’ячем (Валер’ян Поліщук); Він (парубок) мав рацію бажати зустрічі лицем до лиця: плечі широкі, важкі, шия жилава, сам кремезний, міцно збитий...  Фразеологічний словник української мови
5. міцно — МІ́ЦНО. Присл. до міцни́й. Подвір’я в господі Савуляка. Будинок, критий міддю. Невисокі, але міцно збудовані тини (Собко, П’єси, 1958, 27); Катерина міцно з’єднала свою долю з Антоновою долею (Чорн., Визвол.  Словник української мови в 11 томах
6. міцно — Міцно нар. 1) Крѣпко, сильно. Він її пригорнув до серця міцно, поцілував. Кв. І. 65. Міцно нездужає. О. 1862. VI. 109. 2) Прочно.  Словник української мови Грінченка