Словник української мови у 20 томах

міцно

МІ́ЦНО.

Присл. до міцни́й.

Подвір'я в господі Савуляка. Будинок, критий міддю. Невисокі, але міцно збудовані тини (В. Собко);

Вони міцно замкнули двері у своїй хаті (М. Грушевський);

Катерина міцно з'єднала свою долю з Антоновою долею (С. Чорнобривець);

– О, ще, хвалити Бога, держусь міцно на ногах (І. Нечуй-Левицький);

У своїй норі міцно спав бурундук (М. Трублаїні);

Міцно і щиро стискаю Вашу руку (Леся Українка);

Хлопець поліз, дістав хліб, взяв солі з черепка, що стояв на віконці, міцно посолив (Грицько Григоренко);

Цих думок Максим не висловлював нікому. Але носив у собі міцно. Носив, ідучи зі школи й у школу (І. Багряний);

Ну й димочки восени! Ну та й міцно ж пахнуть, кляті! (І. Муратов).

Мі́цно (га́рно, си́льно і т. ін.) зби́тий (збудо́ваний) див. зби́тий;

Не до ладу́ кро́єний (розм. кра́яний), та мі́цно зши́тий див. кро́єний.

◇ (1) Мі́цно збудо́ваний (д) див. зби́тий;

Тве́рдо (мі́цно) стоя́ти на нога́х (на землі́) див. стоя́ти;

Трима́тися (держа́тися, стоя́ти) [мі́цно (тве́рдо)] на нога́х див. трима́тися.

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. міцно — мі́цно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
  2. міцно — Присл. до міцний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. міцно — мі́цно зби́тий. Здоровий на вигляд; дебелий, кремезний. Міцно збитий русявий солдат стояв і бив об землю м’ячем (Валер’ян Поліщук); Він (парубок) мав рацію бажати зустрічі лицем до лиця: плечі широкі, важкі, шия жилава, сам кремезний, міцно збитий...  Фразеологічний словник української мови
  4. міцно — ЩІ́ЛЬНО (сильно притиснувши, приєднавши один до одного або до чогось), МІ́ЦНО, ТІ́СНО, ТУ́ГО, ЦУ́ПКО. Тонка бомбакова сорочка щільно обіймала її молоде тіло (М. Коцюбинський); Губи він навмисно стулює міцно (О.  Словник синонімів української мови
  5. міцно — МІ́ЦНО. Присл. до міцни́й. Подвір’я в господі Савуляка. Будинок, критий міддю. Невисокі, але міцно збудовані тини (Собко, П’єси, 1958, 27); Катерина міцно з’єднала свою долю з Антоновою долею (Чорн., Визвол.  Словник української мови в 11 томах
  6. міцно — Міцно нар. 1) Крѣпко, сильно. Він її пригорнув до серця міцно, поцілував. Кв. І. 65. Міцно нездужає. О. 1862. VI. 109. 2) Прочно.  Словник української мови Грінченка