набивач

Набивач, -ча

м.

1) Палка, которой въ мельницахъ набиваютъ муку въ мѣшки. Новомоск. у.

2) Бондарскій инструментъ для набиванія обруча на бочку. Сумск. у.

Значення в інших словниках

1. набивач — набива́ч іменник чоловічого роду палиця, інструмент діал.  Орфографічний словник української мови
2. набивач — I наб`ивач-а, ч., діал. 1》 Палиця, якою в млинах набивають борошно в мішки. 2》 Бондарський інструмент для набивання обручів на діжку. II набив`ач-а, ч., спец. Той, хто займається набиванням чого-небудь. Набивач патронів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. набивач — НАБИ́ВАЧ, а, ч., діал. 1. Палиця, якою в млинах набивають борошно в мішки. 2. Бондарський інструмент для набивання обручів на діжку. НАБИВА́Ч, а́, ч., спец. Той, хто займається набиванням чого-небудь. Набивач патронів.  Словник української мови у 20 томах
4. набивач — НАБИВА́Ч, а, ч., діал. 1. Палиця, якою в млинах набивають борошно в мішки. 2. Бондарський інструмент для набивання обручів на діжку. НАБИВА́Ч, а, ч., спец. Той, хто займається набиванням чого-небудь. Набивач патронів.  Словник української мови в 11 томах