наволочити

Наволочи́ти, -чу́, -чиш

гл.

1) = наволокти.

2) Надѣть (о наволочкѣ). Тра нову наволочити пішевку. НВолынск. у.

3) Пройти извѣстное количество пахоти бороною.

Значення в інших словниках

1. наволочити — наволочи́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. наволочити — -очу, -очиш. Док. до волочити 4), 5).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наволочити — НАВОЛОЧИ́ТИ, лочу́, ло́чеш, док., кого, що, і без дод., розм. Те саме, що натяга́ти 1. Тоді князь велів воям своїм брати зброю і наволочить стяги (С. Скляренко); // Поволочити (у 1 знач.) довго. Ой умирав Бармаш Та вмирав старий: Наволочили за правду по тюрмах (В. Поліщук).  Словник української мови у 20 томах