надудкуватий

Наду́дкуватий, -а, -е

Съ полнымъ стеблемъ. Очерет густий та й надудкуватий. Мил. 105.

Значення в інших словниках

1. надудкуватий — -а, -е, діал. Із повним стеблом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. надудкуватий — НАДУ́ДКУВАТИЙ, а, е. розм. Який має повне стебло. Очерет густий та й надудкуватий (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах