надудкуватий

НАДУ́ДКУВАТИЙ, а, е. розм.

Який має повне стебло.

Очерет густий та й надудкуватий (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. надудкуватий — -а, -е, діал. Із повним стеблом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. надудкуватий — Наду́дкуватий, -а, -е Съ полнымъ стеблемъ. Очерет густий та й надудкуватий. Мил. 105.  Словник української мови Грінченка