наочний

Наочний, -а, -е

1) Очевидный, явный.

2) Находящійся на глазахъ.

3) нао́чний свідок. Свидѣтель-очевидецъ. Желех.

Значення в інших словниках

1. наочний — нао́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. наочний — Зримий, видимий; (приклад) вимовний, проречистий, промовистий, яскравий, переконливий; (свідок, чого) присутній при чім.  Словник синонімів Караванського
3. наочний — [наочнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. наочний — -а, -е. 1》 Якого можна безпосередньо бачити, цілком очевидний за споглядання. 2》 Заснований на показі предметів, моделей під час вивчення їх. || Який використовується для такого показу під час навчання. Наочний свідок — той, хто безпосередньо спостерігав що-небудь; очевидець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. наочний — НАО́ЧНИЙ, а, е. 1. Якого можна безпосередньо бачити, цілком очевидний при спогляданні. Іван Довгий став тепер чи не найцікавішою людиною в Яругах. Він .. став наочним прикладом солдатської доблесті й .. хазяйновитості (О.  Словник української мови у 20 томах
6. наочний — НАО́ЧНИЙ (який ґрунтується на показі конкретних предметів, процесів, явищ — зокрема, під час їх вивчення); ПРЕДМЕ́ТНИЙ (який ґрунтується на конкретних фактах). Наочне навчання; Наочна агітація; Завжди повне змісту, предметне, ..  Словник синонімів української мови
7. наочний — Нао́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. наочний — НАО́ЧНИЙ, а, е. 1. Якого можна безпосередньо бачити, цілком очевидний при спогляданні. Іван Довгий став тепер чи не найцікавішою людиною в Яругах. Він.. став наочним прикладом солдатської доблесті й колгоспної хазяйновитості (Коп., Вибр.  Словник української мови в 11 томах