наочний
НАО́ЧНИЙ, а, е.
1. Якого можна безпосередньо бачити, цілком очевидний при спогляданні.
Іван Довгий став тепер чи не найцікавішою людиною в Яругах. Він .. став наочним прикладом солдатської доблесті й .. хазяйновитості (О. Копиленко);
Наочна жертва панського свавілля переконувала навіть тих, хто вагався (З. Тулуб).
2. Заснований на показі предметів, моделей під час вивчення їх.
К. Д. Ушинський вказує на безпосередній зв'язок між краєзнавством і наочним навчанням (з наук.-попул. літ.);
// Який використовується для такого показу під час навчання.
Тяжко було працювати учителеві в глухі царські часи, коли міністерство освіти дуже й дуже мало відпускало коштів на книжки та на карти, і особливо, на наочне приладдя (П. Тичина);
Викладаючи питання про перевірку механічнихякостей металів, слід максимально використовувати наочні посібники (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)