наочно
НАО́ЧНО.
1. Присл. до нао́чний 1.
На передмісті осінь відчувалась більш наочно. Попід стріхами майже кожної хати висіли пов'язані .. качани кукурудзи (Ірина Вільде);
Я придивився – кулі летять досить високо над нами, із цієї хвилини перестав їх боятися, наочно переконавшися в правильності статичних розрахунків (І. Багмут).
2. Відверто, неприховано.
Ніколи Ляхович наочно не виявляв стану тривоги чи радості (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)