наплодити

Наплодити, -джу, -диш

гл. Наплодить, народить, размножить. Нігде мені гнізда звити, нігде мені діток наплодити. Мет. 211. Багацько хлопців там наплодить. Котл. Ен.

Значення в інших словниках

1. наплодити — наплоди́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. наплодити — (дітей) народити; (жаб) вивести, розвести; З. П. намножити.  Словник синонімів Караванського
3. наплодити — -плоджу, -плодиш, док., перех., розм. 1》 Вивести, привести яку-небудь кількість (птахів, тварин, комах). || Народити яку-небудь кількість. 2》 Розвести, виростити велику кількість когось, чогось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. наплодити — НАПЛОДИ́ТИ, плоджу́, пло́диш, док., кого, чого, що і без прям. дод., розм. 1. Вивести, привести яку-небудь кількість (птахів, тварин, комах). – Он яку череду за кілька років [свиня] наплодила (Д. Мордовець); // Народити яку-небудь кількість.  Словник української мови у 20 томах
5. наплодити — НАРОДИ́ТИ кого (про жінку або самицю тварини — дати життя дитині чи дітям або маляті чи малятам), РОДИ́ТИ, УРОДИ́ТИ (ВРОДИ́ТИ), ПОРОДИ́ТИ рідше, ЗРОДИ́ТИ рідше, СПОРОДИ́ТИ розм., ЗНАЙТИ́ (НАЙТИ́) розм., РОЗСИ́ПАТИСЯ ким, розм.; СПОВИ́ТИ поет.  Словник синонімів української мови
6. наплодити — НАПЛОДИ́ТИ, плоджу́, пло́диш, док., перех., розм. 1. Вивести, привести яку-небудь кількість (птахів, тварин, комах). — Он яку череду за кілька років [свиня] наплодила (Морд., І, 1958, 108); // Народити яку-небудь кількість.  Словник української мови в 11 томах