напувати
Напува́ти, -ва́ю, -єш
сов. в. напоїти, -пою, -їш, гл.
1) Поить, напаивать, напоить. Напувала нас солодкими медами. Мет. 188. Возик коня напував. Чуб. V. 135. Напій, напій, чорнявая, сірії , воли! Чуб. V. 106.
2) Пропитывать, пропитать что-либо жидкостью. Я вже ремінь добре напував дьогтем. Борз. у.
Словник української мови Грінченка