напувати

НАСИ́ЧУВАТИ (наповнювати що-небудь рідиною, парою, запахом і т. ін.), ПРОСО́ЧУВАТИ, ПРОСЯКА́ТИ також із сл. собою, НАПУВА́ТИ (НАПО́ЮВАТИ) поет., ПОЇ́ТИ поет.; ПРОЙМА́ТИ (про вологу, запахи, звуки тощо). — Док.: насити́ти, просочи́ти, прося́кнути (прося́кти), напої́ти, пройня́ти. Шухляди його стола виповнені були паперами з синіми рядками й наситили хатнє повітря специфічним запахом (М. Коцюбинський); Падає його голова, пересихають губи, липкий холодний піт просякає сорочку (З. Тулуб); Змішалися клени з ясенами, калина з ліщиною, дуби з соснами, напоюючи повітря ароматом (О. Досвітній); Кипариси слухають (ніч)... І поять ніч пахощами (Остап Вишня); Дим в'їдався в очі, дряпав горло — все навколо проймав його гіркий, ядучий запах (С. Журахович). — Пор. 2. напо́внити.

ПОЇ́ТИ (давати пити кому-небудь), НАПУВА́ТИ, НАПО́ЮВАТИ, УПО́ЮВАТИ (ВПО́ЮВАТИ) (досхочу, перев. міцні напої). — Док.: напоїти, упої́ти (впої́ти). Дівчата поїли нас холодною водою (В. Коротич); Ой у полі при дорозі Дівка жито жала, З рубленої криниченьки Коня напувала (пісня); Дід ходив коло волів, напоював, чесав (В. Стефаник); Герман на радощах упоїв їх пивом (І. Франко). — Пор. спо́ювати.

СПО́ЮВАТИ (навмисне давати багато алкогольного напою), НАПУВА́ТИ, НАПО́ЮВАТИ, ПІДПО́ЮВАТИ, УПО́ЮВАТИ (ВПО́ЮВАТИ), ОБПО́ЮВАТИ. — Док.: спої́ти, напої́ти, підпої́ти, упої́ти (впої́ти), обпої́ти. — Можеш сам пити, але моїх квартирантів не споюй, — сердито метала колючі іскри на Затонова Пилипівна (М. Чабанівський); — Запросимо секретаря з ради повітової, чи трафить по півночі до дверей, як ми його напоїмо (Лесь Мартович); Микола з жінкою старого батька підпоїли й приневолили розписку написати, щоб город од Івана одібрати (Грицько Григоренко).

Значення в інших словниках

1. напувати — напува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. напувати — Давати пити, поїти, напоювати; (пахощами) П. наповнювати, насичувати; (вологою) зрошувати, зволожувати.  Словник синонімів Караванського
3. напувати — -аю, -аєш і напоювати, -юю, -юєш, недок., напоїти, -ою, -оїш, док., перех. 1》 Давати комусь пити, напитися чого-небудь. || Частуючи, давати пити спиртні напої. 2》 перен. Наповнювати, насичувати чим-небудь (звуками, запахами і т. ін.). 3》 перен. Зрошувати, насичувати вологою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. напувати — НАПУВА́ТИ, а́ю, а́єш і НАПО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАПОЇ́ТИ, ою́, о́їш, док., кого, що. 1. Давати комусь пити, напитися чого-небудь. Малі хлопці стовпились біля криниці, коней напувають (Леся Українка); Мирослава напувала Лукерку Василівну чаєм (І.  Словник української мови у 20 томах
5. напувати — Напува́ти, -ва́ю, -ва́єш; див. напої́ти  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. напувати — НАПУВА́ТИ, а́ю, а́єш і НАПО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАПОЇ́ТИ, ою́, о́їш, док., перех. 1. Давати комусь пити, напитися чого-небудь. Малі хлопці стовпились біля криниці, коней напувають (Л. Укр., III, 1952, 476); В тім потоці напоювали пастухи худобу (Март.  Словник української мови в 11 томах
7. напувати — Напува́ти, -ва́ю, -єш сов. в. напоїти, -пою, -їш, гл. 1) Поить, напаивать, напоить. Напувала нас солодкими медами. Мет. 188. Возик коня напував. Чуб. V. 135. Напій, напій, чорнявая, сірії , воли! Чуб. V. 106. 2) Пропитывать, пропитать что-либо жидкостью. Я вже ремінь добре напував дьогтем. Борз. у.  Словник української мови Грінченка