наричити

Нари́чити, -чу, -чиш

гл. Слишкомъ много наложить, навалить, навьючить. Думав, що усе забрали з баштана, а я іще такий віз наричив, шо ледве воли довезли.

Значення в інших словниках

1. наричити — НАРИ́ЧИТИ див. нари́чувати.  Словник української мови у 20 томах