небувалий
Небувалий, -а, -е
1) Небывалый.
2) Малоопытный, не знающій людей. Чуб. І. 270. Посилає козака молодого, небувалого. О. 1862. II. 96.
Словник української мови ГрінченкаНебувалий, -а, -е
1) Небывалый.
2) Малоопытный, не знающій людей. Чуб. І. 270. Посилає козака молодого, небувалого. О. 1862. II. 96.
Словник української мови Грінченка